Клара, відома як злодійка Сайрен, розголошує свої пограбування, щоб її місто Акроя, яке повільно тоне, залишалося сповненим життя, перш ніж зникне під водами озера. Місто нагадує Венецію; його назва вимовляється приблизно як «А-крой-я».
Її алхімія використовує карти й воду, а коло перетворення розташоване на грудях. Б’ючись із чоловіками, вона користується цим: поволі розстібає сорочку й, відвернувши увагу супротивника, застосовує алхімію. Вважається красунею й стає першою жінкою-супротивницею Еда. Його збентеження добре помітне, коли під час сутички на даху він випадково хапає її за ліву грудь механічною рукою.
Клара також користується довірливістю Ала, по черзі вдаючи медсестру, черницю й учительку та стверджуючи, що краде заради порятунку лікарні, монастиря чи школи. Виявляє прихильність до Едварда, можливо, романтичну: навіть коли він зрештою її ловить, пропонує викрасти для нього все, що він забажає.
Перед розлукою радить Едвардові їхати до Ксенотима по відомості про філософський камінь. Через годину після арешту легко тікає.
У манзі не з’являється ані під ім’ям Клара, ані як Сайрен.