Рецензія

NANA - про любов, самотність і доросле життя без інструкції

Історія про двох дівчат з одним ім'ям, які шукають любов, мрію і своє місце в дорослому житті. І про те, чому навіть сильних почуттів іноді недостатньо, щоб усе склалося правильно.

KiRAзмінено
NANA - про любов, самотність і доросле життя без інструкції
Нана2006Рекомендує10/10

Є аніме, які просто подобаються. А є такі, після яких персонажі ще дуже довго живуть у тебе в голові.

Для мене NANA саме з таких.

На перший погляд це історія про двох абсолютно різних дівчат з однаковим ім'ям, які випадково знайомляться дорогою до Токіо. Одна їде за коханням, інша - за музикою і власною мрією.

Але дуже швидко стає зрозуміло, що NANA взагалі не стільки про романтику чи музичну кар'єру.

Це історія про доросле життя. Причому не його красиву версію, де всі помилки зрештою приводять до правильного фіналу, а ту, де люди закохуються не в тих, залежать одне від одного, ревнують, бояться залишитися самі й інколи власноруч руйнують те, що для них найдорожче.

1 серія — знайомство двох Нан дорогою до Токіо.
1 серія — знайомство двох Нан дорогою до Токіо.

І найбільше я люблю NANA саме за цю чесність.

Дві Нани

Нана Осакі й Нана Комацу настільки різні, що спочатку здаються абсолютними протилежностями.

Нана Осакі - сильна, різка, незалежна, з чіткою мрією і образом людини, якій ніхто особливо не потрібен.

Хачі - емоційна, романтична, легко закохується і дуже хоче мати поруч когось, хто її любитиме.

А потім поступово розумієш, що внутрішньо вони значно ближчі, ніж здаються.

Обидві страшенно бояться самотності.

Просто одна хапається за людей відкрито, а інша ховає цю потребу під гордістю, характером і бажанням здаватися сильною.

Можна виглядати абсолютно незалежною людиною і все одно до болю боятися, що одного дня всі підуть.

дві Нани у квартирі №707, місці, з якого почалося їхнє спільне життя в Токіо.
дві Нани у квартирі №707, місці, з якого почалося їхнє спільне життя в Токіо.

І саме тому для мене головна історія NANA - навіть не любовні стосунки.

Це їхня дружба.

Вона дуже тепла, дуже сильна і водночас болюче крихка. Там є любов, прив'язаність, ревнощі, образи, бажання захистити людину і водночас майже егоїстичне бажання залишити її біля себе.

Через це їхній зв'язок відчувається набагато складнішим за звичайне "вони найкращі подруги".


Кохання тут не рятує від усього

Ще NANA прекрасно показує річ, яку романтичні історії дуже часто обходять стороною:

  • можна дуже сильно любити людину і все одно бути абсолютно нездатними побудувати з нею здорові стосунки.

  • можна любити і брехати.

  • любити і тікати.

  • любити і вибирати себе.

  • любити людину, яка для тебе очевидно погана.

І мені страшенно подобається, що серіал не роздає всім персонажам "правильних партнерів", після зустрічі з якими життя раптом стає прекрасним.

Тут стосунки складні, незручні, іноді токсичні й дуже людські. Бо такими бувають самі люди.

Кадр з аніме «NANA» — Хачі та Нана Осакі.
Кадр з аніме «NANA» — Хачі та Нана Осакі.

Навіть коли персонаж приймає рішення, після якого хочеться кричати в екран "НУ НАВІЩО?!", часто прекрасно розумієш, чому саме він це зробив.

І це для мене одна з найбільших сил NANA.

Персонажі можуть дратувати. Можуть поводитися егоїстично. Можуть робити абсолютно неправильні речі.

Але вони рідко відчуваються картонними.


Мрії теж мають ціну

NANA - ще й дуже сильна історія про мрію.

BLAST, Trapnest, музика, сцена, популярність - це не просто красивий фон. Через усе це постійно проходить питання: а скільки ти готовий віддати за життя, якого хочеш?

Нана Осакі на сцені як вокалістка BLAST.
Нана Осакі на сцені як вокалістка BLAST.

Бо мрія тут теж має ціну.

Кар'єра може віддаляти від людей.

Успіх не лікує самотність.

Талант автоматично не робить тебе щасливим.

І навіть коли ти нарешті отримуєш те, чого так довго хотів, воно може виявитися зовсім не таким, яким ти його уявляв.

TRAPNEST
TRAPNEST

Саме тому музична складова тут працює настільки добре. Пісні BLAST і Trapnest не відчуваються декорацією для сюжету - вони частина особистості цього світу.

Офіційний відеокліп до опенінгу «NANA» — музика, яка стала невіддільною частиною атмосфери аніме.


Атмосфера, яку неможливо переплутати

Токіо початку 2000-х, квартира 707, бари, концерти, потяги, нічні розмови, телефони-розкладачки, Vivienne Westwood, панк, сигарети, музика...

У NANA настільки сильне власне обличчя, що її неможливо переплутати майже ні з чим.

Візуально вона вже очевидно не сучасна.

Але для мене це тільки додає їй шарму.

В аніме буквально законсервована конкретна епоха, і зараз ця естетика працює ще сильніше, ніж могла працювати тоді.

Квартира 707.
Квартира 707.

І ця атмосфера дуже пасує самій історії.

Бо NANA постійно балансує між відчуттям свободи й страшенною самотністю.

Між "ми молоді, у нас попереду все життя" і моментами, коли раптом розумієш, що доросле життя вже почалося і ніхто не видав тобі інструкцію.

NANA для мене - історія про людей, які дуже хочуть бути щасливими, але не завжди знають, як саме це робиться.


Чому NANA досі працює

Чи ідеальна вона? Ні.

Місцями дуже мелодраматична. Деякі персонажі можуть капець як дратувати. Деякі рішення хочеться оскаржити в міжнародному суді з прав людини.

Але при цьому проблеми героїв взагалі не відчуваються застарілими.

Страх самотності.

Емоційна залежність.

Ревнощі.

Нездорові стосунки.

Бажання бути коханою.

Кар'єра проти особистого життя.

Страх втратити людину, яка стала частиною твого світу.

Це все прекрасно працює й зараз.

І тому називати NANA класикою тільки тому, що вона стара й відома, як на мене, неправильно.

Вона класика тому, що все ще може дуже боляче потрапити в сучасного глядача.


GIF

Для мене NANA - це історія про любов, яка не обов'язково рятує.

Про дружбу, яка іноді може бути сильнішою за романтику.

Про страх залишитися самому.

Про мрії, за які доводиться платити.

І про той дуже дивний момент дорослішання, коли раптом розумієш, що правильних відповідей може просто не бути.

Є аніме, які закінчуються разом із фінальними титрами.

А NANA ще довго продовжує жити десь у голові.

І я прекрасно розумію, чому для стількох людей вона залишається особливою навіть через багато років.

3

Коментарі0

Увійдіть, щоб залишити коментар