Готель потойбічного світу

Це аніме - як теплий суп після важкого дня. Не шедевр, не вибух, але щось дуже затишне. Другий сезон тримає ту саму атмосферу: духи, традиційна Японія, їжа, яка виглядає так, ніби її зараз можна відчути на смак. І от саме ця кулінарна частина - серце всього. Через неї і розкривається світ, і персонажі, і навіть конфлікти. Але якщо чесно - воно дуже спокійне. Настільки, що іноді здається, ніби нічого особливого не відбувається. Драми мінімум, напруги мало, і сюжет більше пливе, ніж рухається. Персонажі приємні, але без глибини «вау». Головна героїня - комфортна, добра, але без сильного розвитку. Взаємодії милі, але без тієї іскри, яка б чіпляла за серце. Зате атмосфера… От заради неї це і дивиться. Вечір, чай, духи поруч, і ти ніби на нічлігу десь між світами. Це не аніме, яке ти будеш згадувати як «вау, це було щось». Але це те, яке тихо гріє.