Дотягнутися до тебе

Цей сезон вийшов дуже теплим, але вже з іншим фокусом — і, чесно, це навіть пішло йому на користь. Лінія Савако і Казехаї… ну, вона вже не так чіпляє, як раніше. Місцями навіть трохи підбішує: ті ж самі сумніви, ті ж самі затягнуті моменти, і ти сидиш такий — ну ви ж уже все пройшли, давайте якось рухатись далі. Зате цього разу набагато цікавіше було дивитись не на них. Історії Аяне і Чізуру реально витягують сезон. Там більше живих емоцій, більше внутрішніх конфліктів, більше відчуття чогось справжнього. Їх хочеться розуміти, за ними хочеться спостерігати, і вони дають той самий емоційний відгук, якого трохи не вистачає основній парі. Сам сезон дуже спокійний, без різких поворотів, але приємний. Це не “вау-продовження”, а скоріше тихий розвиток історії, де другорядні персонажі раптом стають найцікавішими. І чесно — це було правильне рішення.