Головний герой і оповідач. У початковій школі Шьоя цькував Шьоко Нішімію. Коли дівчинка перевелася до іншої школи, його самого відкинули й почали цькувати колишні друзі. Він замкнувся в собі та став уникати людей, уявляючи на їхніх обличчях великі знаки X.
Самотність і ненависть до себе довели Шьою до думок про самогубство. Зустрівшись із Шьоко знову, він просить у неї пробачення й починає проводити з нею час, поступово відмовляючись від наміру померти. Заради цієї розмови він спеціально вивчив жестову мову й виявив неабиякий хист до неї. Водночас його не полишає переконання, що за знущання над Шьоко його покарано недостатньо. Йому часто хочеться вбити себе колишнього, і він, здається, вже змирився з думкою, що більше ніколи не матиме друзів.