Макото замінює Хандзу, стає суперником Ідзуру Кіри, лейтенанта третього загону, та неофіційним «учнем» Кумоя. Він головний антагоніст другої половини арки капітана Амаґая.
Дуже схожий на арранкара Заеля Апорро Ґранца, проте має каштанове волосся та спокійну, зібрану манеру поведінки. Носить стандартну форму шініґамі, фіолетовий светр під нею й окуляри у фіолетовій оправі. Зовні привітний із підлеглими, але не терпить невдач і називає полеглих у бою «сміттям», подібно до Улькіорри Сіфера.
Його дзанпакуто — Реппу (烈風, буквально «шквал»), команда вивільнення — «Шалені́й!» (荒れ狂え, арекуруе). У шікаї це велика трилеза зброя, якою він керує телекінезом, атакуючи з будь-якого напрямку.
Окуляри Макото, схоже, слугують пристроєм для збору даних. Він не раз заявляє, що Ідзуру Кіра не гідний бути лейтенантом, бо не зміг запобігти зраді свого капітана. Очевидно заздрить посаді Ідзуру, вважаючи себе сильнішим і вправнішим.
В Академії шініґамі його залишили на повторний рік із незрозумілих для нього причин, хоча він був найкращим у класі. Згодом виявляється, що проблема полягала в непомірній пихатості: неприязнь товаришів він пояснював заздрістю до власного нібито природного таланту й сили. У бою Макото не вагався зарубати союзника заради вбивства порожнього, навіть якщо того й без цього можна було знищити. Вважав слабких шініґамі не гідними життя й так виправдовував кілька вбивств. За зневагу до життів товаришів його покарали призначенням до експедиційного підрозділу під командуванням Шюсуке Амаґая. Жага сили та визнання зрештою привернула увагу Кумоя, який дав йому бакото.