Джессіка залучилася до антивоєнної політики після загибелі її нареченого в битві під Астат. Корпус Патріотичних Лицарів переслідував її, поки не втрутився Ян Венлі, давній друг як Джессіки, так і Жана Лаппе. Незабаром після цього вона балотувалася до Легіслатури Ліберального Альянсу Країн як представник антивоєнної партії і була обрана представницею. Під час державного перевороту вона та її соратники організували протести проти тиранічної нової поліцейської держави.