6.7
Amanogawa
Didko Studio
Клан Кайзоку
QTV
Togarashi
Стисло про Ван Піс: ну що тут взагалі казати, буду максимально стисло, без зайвої води, бо я не з тих людей, хто розводить на три сторінки там, де вистачить одного речення - тому зараз коротко й по суті поясню всю суть цього аніме, яке я, чесно кажучи, не дивився ні секунди, але це взагалі не важливо, бо суть будь-якого шонена відчувається на рівні вайбу навіть без перегляду, а вайб тут очевидно один: пірати, капелюх, море, дружба, мрії, ще раз дружба, і десь там скарб під назвою Ван Піс, який шукають вже, здається, років двадцять п'ять реального часу - і це, до речі, окрема тема для філософських роздумів про сенс життя, бо якщо шукати щось двадцять п'ять років і навіть не наближатись до фінішу, це вже не пригода, це стан душі. А стан душі, як відомо, найкраще описується саме стисло, тому продовжу стисло. Стисло: головний герой хлопчик з капелюхом хоче стати королем піратів, бо колись йому цей капелюх подарував інший пірат, і тепер він через це капелюх ніколи не знімає навіть під час шторму, навіть під час бійки, навіть, я підозрюю, у душі - і це вже сама по собі метафора того, наскільки міцно можна тримати за одну обіцянку ціле життя, а ще це метафора того, що я зараз пишу коментар про серіал, який не дивився, тримаючись за обіцянку бути стислим так же міцно, як він тримається за капелюх, тобто ніяк, бо капелюх давно вже кудись відлетів, а я все ще пишу. Коротше, щоб не розтягувати: у нього є команда, команда - це найважливіше слово в усьому аніме, важливіше за сам скарб, важливіше за море, важливіше навіть за той момент, коли хтось із них плаче на фоні заходу сонця під музику, від якої в мене мурашки навіть без контексту, бо я просто уявив цей момент і вже розчулився, а я ж навіть не дивився. Команда там росте поступово: спочатку двоє, потім троє, потім я загубив рахунок, бо здається туди постійно хтось приєднується, і кожного разу це супроводжується промовою про мрії, і кожна промова про мрії триває приблизно стільки ж, скільки я зараз пишу цей коментар, тобто нескінченно, і це нормально, бо там більше тисячі серій, а тисяча серій - це не аніме, це вже спосіб життя, це вже релігія, це вже календар, за яким люди рахують роки: не "минулого літа", а "у сезон, коли команда прибула на той острів з тим цар-звіром". Стисло про сюжет: острови. Дуже багато островів. Наче автор одного разу подивився на глобус, зрозумів, що там багато синього, і вирішив, що це проблема, яку треба вирішувати острів за островом, десятиліттями, без поспіху, зі смаком, як хорошу страву їдять маленькими шматочками, тільки шматочків тут стільки, що страва вже давно охолола, потім знову розігрілась, потім хтось інший її доїдає, а перший так і не доїв. І на кожному острові є злодій, який сміється якимось особливим сміхом, і цей сміх, я впевнений, я б впізнав навіть уві сні, навіть не дивлячись, просто тому що про нього стільки писали в коментарях під роликами, куди я випадково потрапляв, шукаючи щось геть інше. Ще стисло: там є щось про диявольські фрукти, які їси - і отримуєш здатність, а плавати після цього вже не можеш, і це чи не найкраща метафора того, як я зараз обмінюю здатність писати стисло на здатність писати про Ван Піс, бо очевидно я не можу робити і те, і те одночасно, як і той персонаж не може одночасно бути сильним і плавати, і це, по-моєму, глибше, ніж здається на перший погляд, а може і не глибше, а може я просто затягую, але затягую я, звісно, стисло, у межах формату, який передбачає стислість як головну чесноту. Коротко про антагоністів: уряд, флот, ще один флот, потім третя сторона, яка теж флот, але вже якийсь інший, і всі вони переслідують головного героя, хоча по факту він просто хлопчина, який хоче знайти скарб і поїсти м'яса, бо м'ясо там теж є окремим героєм серіалу, я так розумію, за кількістю появ на екрані воно, може, навіть попереду половини команди, і якщо колись зроблять спін-оф про саме оце м'ясо, я подивлюсь, чесно, бо це буде найщиріший персонаж у всій цій історії - просто лежить на тарілці і не претендує на роль короля піратів, живе стисло, без драми, приклад для нас усіх. Ще трохи, щоб не сказати, що я нічого не сказав: там точно є арки, які фанати називають найкращими в історії анімації, і арки, які фанати називають найгіршими в історії анімації, і, що цікаво, це часто одні й ті ж арки, залежно від настрою людини, яка пише коментар о третій ночі, тобто, по суті, залежно від настрою людей типу мене прямо зараз, тільки я хоча б чесно попереджаю, що не дивився, а більшість пише з таким виглядом, наче захищає дисертацію. Стисло, іще раз, бо повторення - мати навчання: капелюх, команда, острови, м'ясо, сміх злодіїв, диявольські фрукти, флот, ще флот, мрії, дружба, плач на заході сонця, тисяча серій, двадцять п'ять років, скарб, якого ніхто не бачив, але всі про нього говорять так, наче бачили - і чесно, у мене від цього переліку вже виникає підозра, що я щойно переказав не аніме, а якесь інше явище, ширше за аніме, можливо навіть якесь окреме, повністю самостійне культурне явище на межі релігії, спорту і сімейної традиції, яку передають від старших братів молодшим, як рецепт борщу, тільки замість капусти там триста персонажів. Насамкінець, коротко підсумовуючи, бо стислість - це і є моя суперсила, мій диявольський фрукт, який я з'їв замість здатності літати: якщо ви любите довгі історії, які тягнуться довше, ніж середня людська кар'єра, де кожен другорядний персонаж має трагічне минуле, а кожен острів - окрему філософію життя, де м'ясо є повноцінним героєм, а капелюх - святинею, то це, мабуть, воно. А якщо ви, як і я, ще навіть не почали дивитися - не хвилюйтеся, судячи з усього, воно вас підождe, воно вже двадцять п'ять років чекає на всіх, і ще почекає, головне - не втрачати надію і, звісно, залишатися стислим, наскільки це взагалі можливо в світі, де навіть коментар про нестислість вийшов геть не стислим, ну ти зрозумів. [GIF]
