

Fumetsu no Anata e Season 3
Через сотні років після масштабної битви з ноккерами в місті Ренріл світ не впізнати. Завдяки зусиллям безсмертного Фуші в стані спокою він успішно створив світ із сучасною інфраструктурою, де він і всі живі види можуть жити в мирі. Коли він нарешті прокидається від сну, Фуші радіє спробувати все, що може запропонувати цей новий світ, і відродити своїх друзів з минулого. Під час дослідження Фуші натрапляє на Юукі Аокі, жваву ученицю середньої школи, яка швидко приймає його та його друзів у будинок. Коли група поселяється у своєму новому домі та дізнається більше про сучасний світ, Фуші зустрічає Мізуху, подругу Юкі, яка схожа на когось знайомого йому. Виявляється, Мізуха є нащадком Вартових: людей, єдина мета яких — захистити Фуші. Як і її предки, вона починає любити Фуші, що робить її життя яскравішим. Однак, коли Мізуха наближається до Фуші, стаються дивні події, стає зрозуміло, що цей новий світ далекий від досконалості. [Автор MAL Rewrite]
Ваша оцінка
Увійдіть, щоб оцінити
Якось зовсім не зайшло. Після попередніх сезонів, які реально чіпляли і тримали емоційно, цей виглядає дуже слабко. Там була історія, були персонажі, за яких переживаєш — тут же все відчувається набагато більш порожнім. Сюжет ніби є, але він не захоплює. Багато моментів тягнуться, темп повільний і місцями просто нудно дивитись. Немає того напруження і емоцій, за які це аніме взагалі полюбилось. Особливо дивно, що при тій самій ідеї і світі — інтерес просто зник. (Я розумію чому, але не хочу спойлерити) Наче дивишся вже не продовження сильної історії, а щось значно менш важливе. У підсумку — розчарування. Попередні сезони були значно цікавіші, а цей хочеться швидше додивитись, ніж реально зануритись.
Ось і добіг кінця 3 сезон, і, озираючись на всі три частини, котрі я чекала стільки років, можу впевнено сказати - це дуже хороше та глибоке аніме. Воно, можливо, і не є абсолютно ідеальним, але відчувається, що зроблене на совість і з душею. Чи варто його дивитися? Однозначно так, воно варте вашої уваги. Як і в будь-якій історії, тут є свої невдалі моменти, а сюжет подекуди трохи просідає. Проте, я вважаю, це абсолютною нормою і це зовсім не заважає продовжувати перегляд та насолоджуватися процесом. Треба визнати, що через свій специфічний настрій та темп цей тайтл сподобається не всім, але свого глядача він точно знайде. Особливої цілісності сюжету додає усвідомлення мотивації головного героя - страху самотності. Я думаю, це не просто випадкова емоція, а первинний страх його першого людського тіла, який простягається через увесь його шлях. Незважаючи на дрібні недоліки, це сильна історія, яка залишає після себе приємний післясмак з ноткою суму та простір для роздумів.