

Suzume no Tojimari
Одного разу по дорозі до школи Сузуме Івато натрапляє на Соуту Мунакату, юнака, який шукає покинуті території. Старшокласниця направляє Суту до сусідніх руїн, але з чистої цікавості сама вирішує відправитися туди ж. Опинившись там, Сузуме виявляє ізольовані двері з казковим всесвітом, що лежить за ними — місце, яке вона може побачити й відчути, але не ввійти. Неподалік на землі лежить дивний камінь, але він перетворюється на котячу істоту та тікає геть, коли Сузуме піднімає його. Раптом злякавшись, вона повертається до своєї школи, не розуміючи, що її дія, залишивши двері відчиненими, матиме наслідки. З випущеним «ключовим каменем» зло в іншому всесвіті тепер може вільно втекти та сіяти хаос по всій Японії. Маючи намір виправити свою небезпечну помилку, Сузуме приєднується до Соути, справжньою метою якої є запобігання злу, щоб знайти та зачинити всі відкриті двері, перш ніж країну буде знищено. [Автор MAL Rewrite]
Ваша оцінка
Увійдіть, щоб оцінити

Нарешті я додивився це аніме! Пишу це не в поганому сенсі, мені в останні роки важко дивитись контент з довгим хронометражем і на те іноді є й свої причини. І звісно це не показник якості, аніме прекрасне, хоч і здається що Макото Сінкай занадто вже вдарився в фантастику, коли ми полюбили його за репрезентацію реального життя, життєвих моментів і почуттів. Того що робить нас людьми, на простоті....хоч і не скажу що вийшло погано. Хіба є питання на чому базувалась любов Судзуме до Соти, чисто тому що він самовпевнений красунчик? На жаль, мені було сумно усвідомлювати що я геть не той яким був коли взахльоб дивився і передивлявся улюблені фільми Макото Сінкая багато років назад... Сад слів, Твоє ім'я, 5 сантиметрів в секунду (досі дивуюсь що аніме 2007 року), дитя погоди яке мабуть теж варто переглянути знову бо я мало що пам'ятаю... Аніме чудове, хіба Макото трохи відійшов від основної риси своїх творінь або я вже не настільки емоційний, щасливий і в цілому як наслідок всіх пекельних останніх років і вже не сприймаю все як колись.. Хоч я відволікався під час аніме радий що в принципі історія мені зрозуміла. Персонажів зрозумів (по зрівнянню від усіх цих серіальчиків які за цілі сезони не сприймаються), історію. Кайфанув від озвучення Unimay - чудовий дубляж. Кайфанув від мальовки. Красиво, цікаво, ніби крихта минулого в сучасності. Люблю як Макото подає повсякденне японське життя в своїх творіннях, "заморожує моменти" і коли я почув цю тікточну японську пісеньку (вибачте, хз як описати це інакше бо назви не знаю), аж мурахи до сліз. Візуал і музика завжди були візитівкою його аніме. Звісно поруч із історіями, мораллю і персонажами. Як людина яка багато років називала себе фанатом аніме Сінкая я не можу поставити йому навіть 9 з 10.
дуже прикольне аніме і дуже якісні озвучки