

Katainaka no Ossan, Kensei ni Naru
Протягом 20 років Берил Гарденант навчав різних людей як майстер додзьо свого батька з бою на мечах у глухому селі. Багато хто сам став дивовижним фехтувальником, але Беріл залишається досить скромним, називаючи себе старим. Усі його колишні учні не згодні, включно з Аллюцією Цитрус, дівчиною, яка закінчила навчання Берил понад 10 років тому і зараз є командиром Королівського лицарського ордену. Бажаючи розкрити справжню велич свого улюбленого вчителя, Аллусія рекомендує Беріла своєму начальству, що призвело до призначення його спеціальним інструктором для Ордену імперським наказом. Вона сама повідомляє цю новину, хоча Беріл ще не усвідомила свого глибшого мотиву. Під тиском старих батьків Беріл неохоче погоджується на роботу й переїжджає до столиці. Там він зустрічає інших своїх колишніх студентів, таких як Сурена Лісандра, нині чорношкіра авантюристка, та Фіселл Харбеллер, видатний член Магічного Корпусу. Незабаром починає поширюватися чутка: навіть найсильніші воїни не можуть зрівнятися зі «старим» із села. [Автор MAL Rewrite]
Ваша оцінка
Увійдіть, щоб оцінити
Озвучення
Недовго серіал здавався прикольним. Перша половина відчувається одноманітною. Попри непогану мальовку на рівні інших ісекаїв концепт серій залишається однаковим і особисто для мене нудним. Я не сильно зрозумів про що це аніме. Сюжет відчувається низькобюджетним. Яскраві локації бувають рідко і часто це просто ніякі діалоги, навчання, повчання та тренування і іноді раз в кілька серій якісь рейди на монстрів. Думаєте може стосунки між персонажами рятують ситуацію? Та ні. Час від часу автори серіалу натякають на те що наш скуф-майстер улюбленець усіх місцевих молодих і немолодих дівчат і справді, вони самі постійно фліртують з ним, соромляться та червоніють але автори ніяк це не розвивають, у зв'язку з чим виникає питання нащо цього взагалі тоді. Другу половину сезону дивився фоном, тепер маю сумніви що хочу другий сезон.
Мені дуже сподобалось це аніме. Воно якесь неймовірно затишне, без зайвого пафосу, але водночас цікаве від початку до кінця. Берил вийшов саме таким головним героєм, за яким приємно спостерігати - спокійний, скромний і без постійного вихваляння власної сили. Особливо сподобались його стосунки з колишніми учнями. Було дуже приємно бачити, як люди, яких він колись навчав, щиро його поважають і цінують. Саме через це багато моментів викликали усмішку. Але є один великий мінус, який особисто мене засмутив. Я дуже люблю гарно поставлені бойові сцени, а тут значну частину боїв зробили за допомогою комп'ютерної графіки. І от саме в ці моменти в мене трохи боліло серденько. Можливо, для когось це дрібниця, але для мене хороша бойовка - важлива частина таких історій, тому хотілося побачити більше якісної мальованої анімації.