10/10. Без вагань! "Монстр" - це саме той тип японських творів, за який я так люблю японські детективи, трилери й аніме загалом. Він не поспішає викладати перед тобою всі карти, не пояснює кожну дрібницю в момент її появи і не веде за ручку. Історія буквально збирається по шматочках протягом усього серіалу. Ти постійно думаєш, що вже плюс-мінус зрозумів, що відбувається, хто чого хоче і куди все йде... а потім виявляється, що ні. Або так, але ти бачив лише маленьку частину значно більшої картини. І найкрутіше - інтрига реально тримається майже до останньої серії. Не в сенсі дешевого "ось вам ще один раптовий поворот просто тому що", а тому що нова інформація постійно змінює сприйняття того, що ти вже бачив раніше. Я обожнюю такий тип оповіді, коли автор не просто ховає відповідь, а поступово змушує тебе переосмислювати самі питання. Десь ближче до середини я, звісно, почала дивитися на ці 74 серії з підозрою. Типу: "О боже, а про що ви ще будете говорити стільки часу? Зараз почнете тягнути кота за яйця ще серій 30?" 😭 Але ні. В цьому і один із найбільших плюсів "Монстра" - він довгий, але не порожній. Практично кожна нова історія, кожна зустріч, кожен персонаж зрештою щось додає до загальної картини. Інколи це стає зрозуміло далеко не одразу, але саме тому серіал і відчувається настільки цілісним. Навіть персонажі, які спочатку виглядають майже випадковими людьми на шляху Тенми, нерідко отримують власні маленькі історії. Через це світ навколо головного сюжету не здається декорацією. Там реально живуть люди. У кожного свої страхи, травми, принципи, слабкості. І на фоні всього цього питання "хто насправді монстр?" поступово стає набагато цікавішим, ніж просто пошук конкретного злочинця. А доктор Тенма... Боже, як же в мене за нього весь серіал боліла душа. 😭 Настільки чесна, порядна людина, яка зробила вибір відповідно до своїх принципів - і потім роками несла на собі наслідки цього рішення. І найболючіше те, що навіть після всього пережитого він не перестає бути собою. Його можна загнати в абсолютне моральне пекло, змусити сумніватися у власних рішеннях, але його людяність постійно пробивається назовні. І от саме моральна сторона історії мені сподобалась чи не найбільше. Тут дуже багато про цінність людського життя, відповідальність за власний вибір і про те, чи можемо ми взагалі вирішувати, хто заслуговує жити, а хто ні. Причому серіал не підсовує просту правильну відповідь - він постійно змушує сумніватися разом із героями Йоган - окрема тема. Дуже рідко зустрічаю антагоніста, якого настільки сильно відчуваєш у сюжеті навіть тоді, коли його буквально немає в кадрі. Він може не з'являтися серіями, але ти все одно відчуваєш його присутність через інших людей, наслідки його дій і той страх, який він залишає після себе. І мені дуже подобається, що персонажів тут взагалі не ділять на прості категорії "цей хороший, а цей поганий". Багато хто змінюється настільки сильно, що твоє ставлення до нього протягом серіалу може перевернутися кілька разів. Є персонажі, яких спочатку хочеться прибити, а потім раптом ловиш себе на тому, що переживаєш уже і за них. Окремо люблю атмосферу. Тут немає потреби постійно показувати кров, монстрів чи якісь надприродні жахи. Найстрашніше в "Монстрі" - люди. Те, що вони здатні зробити одне з одним. Те, наскільки легко в людині можна розпалити страх, ненависть, жадібність чи відчай. І наскільки одна людина іноді може вплинути на десятки інших, майже навіть не перебуваючи поруч. І при цьому серіал не перетворюється на суцільну безпросвітну темряву. Серед усього цього є неймовірно теплі, людяні моменти, дружба, співчуття, бажання допомогти іншому. Саме цей контраст робить історію ще сильнішою. "Монстр" для мене - це справді чудовий твір про природу зла, травму, вибір і те, наскільки складно залишатися людиною, коли світ постійно дає причини нею не бути. 74 серії спочатку лякають. А після фіналу я дивлюся назад і думаю - а що тут взагалі можна було викинути? Майже все мало значення. Все поступово сходилося. Все вело кудись. І от за таке я обожнюю японські історії. Фінал не дає тобі комфортної відповіді на все і не розжовує останні моменти. Він залишає простір для власної інтерпретації і ще трохи добиває тебе вже після того, як історія формально закінчилась. І от це для мене дуже в дусі всього "Монстра" Мої беззаперечні 10/10. Це прям Твір з великої літери.


У списках
567- Дивляться130
- Завершено151
- В планах236
- Відкладено29
- Кинуто21
Персонажі
Всі →У списках
567- Дивляться130
- Завершено151
- В планах236
- Відкладено29
- Кинуто21
Ваша оцінка
Увійдіть, щоб оцінити
Команди перекладу
Скріншоти
Медіа
Опенінги
Ендінги
Персонажі
Всі →Схоже аніме
Коментарі2
Я в захваті від твору. Про нього можна багато і цікаво говорити, створюючи дискусії на рівні університетських. Є декілька думок, якими я б хотів поділитися. Твір для мене часто здавався затягнутив, але на відміну від інших аніме нічого лишнього не було: жодної серії не варто прибирати, вони всі важливі для сюжету та розкривають персонажів детальніше. Найкращою аркою для мене є фінал- більшого напруження я давно не відчував. Арки кожного з персонажів закриті ідеально. Фінал відкритий та засталяє задуматися про можливе майбутнє Йохана, особисто я б хотів, щоб його не було і він просто розбився на смерть. Негативно я б висказався б про Йохана. Він ну дуже вже фантастичний персонаж, його поява завжди вибилася з усієї атмосфери. Найбільше бісили моменти коли герої могли просто вбити Йохана, але затягували з цим, після чого зявлявся Роберто та змінював все. В реальному життя Йохан не зміг би продовжувати свою злочині дії так довго як це роби у аніме, його б скоріше поліція зловила. Тенма схожий на Торфіна з "Саги про Вінланд"- такий самий пацифіст, але трішки інакший. Нікому не раджу бути такими добрими як вони. У висноску, цей твір вартий перегляду, після нього є про що подумати.











